Кожен день нашого життя особливий. Щоранку дякуємо Богу і нашим Воїнам-захисникам, що розпочинаємо новий день і продовжується життя...
Є дні, сповнені радісними подіями, оптимістичними намірами й устремліннями; відчуттям щастя й оптимізму. Є дні глибокої печалі, суму й болю... А є дні Світлої Пам'яті про добрих і світлих Людей. Дні, коли емоції смутку й усвідомлення незворотності переплітаються/ змішуються з почуттями вдячності й розумінням того, що то велике щастя, коли твоя життєва дорога зійшлася з Людиною великою у всіх відношеннях.
Сьогодні - такий день....
10 років тому, 5 червня 2014 року, на 76-му році життя перестало битися серце завідувача кафедри загальної та соціальної педагогіки, професора Дарини Іванівни Пенішкевич.
Для кожного з нас, хто сьогодні представляє кафедру педагогіки й соціальної роботи та загалом факультет педагогіки, психології та соціальної роботи, по-особливому значущою й визначальною стала колись зустріч з Дариною Іванівною Пенішкевич.
Педагог від Бога, щира й відкрита, справедлива, мудра, розсудлива й далекоглядна, завжди привітна й уважна. Людина з великим серцем....
Дарина Іванівна вміла не тільки запалити в молодих науковців вогник творчого пошуку, але й в усьому підтримати, зрозуміти, терпляче, по-материнськи вислухати, розрадити, підказати. Власним прикладом навчала порядності, взаємоповаги, терпимості.
Для кожного, хто знав Дарину Іванівну, взірцем стала її життєва і професійна позиція: якщо у щось віриш – воно обов’язково здійсниться. Тільки треба працювати, працювати наполегливо, з гідністю і честю, працювати по совісті.
Дякуємо за мудрі настанови. Пам'ятаємо! Цінуємо, бережемо і продовжуємо Вашу школу!
Вічна і світла пам'ять!
